діяльність зоровоі сенсорноі діяльності

діяльність зоровоі сенсорноі діяльності

Фізіологія сенсорних систем. Інформацію про навколишній світ та про власне тіло ми одержуємо за допомогою органів чуття. Переробка сигналів, які надходять, відбувається за допомогою різних структур нервової системи. Вона перетворює все, що сприймають наші органи чуття, у відчуття та сприйняття. Та частина функцій ЦНС, яка забезпечує сприйняття та обробку подразнень, належить до сенсорних (від лат. sensus—почуття, відчуття). Сенсорні (за І. П. Павловим,—аналізаторні) системи сприймають та обробляють подразники різної модальності. Незважаючи на відмінності подразників, принцип будови і функціону

Найінформативніша серед усіх сенсорних систем – зорова. Електромагнітне випромінювання з довжиною хвиль від 400 до 700 нанометрів становить лише 1/70 усього діапазону електромагнітних випромінювань, але його сприйняття забезпечує майже 90 % усієї сенсорної інформації про навколишній світ. Промені, довжина хвилі яких коротша за 400 нм, називають ультрафіолетовими, а з довжиною хвилі понад 750 нм – інфрачервоними (такі хвилі людина не сприймає).  Умова формування зорового образу предмета: промені від кожної точки його поверхні, потрапляючи на сітківку, створюють на ній чітке його зображення. Відділи сенсорного аналізатора: Відділ. Характеристика. Периферичний.

Смакова сенсорна система. Вступ. Смак та нюх тісно пов’язані між собою відчуття, оскільки аромат їжі складається з її комплексного. сприйняття за участю цих двох сенсорних систем. В основі смакового відчуття, як і нюхового, лежить вплив хімічних речовин зовнішнього середовища. На смакову систему діють хімічні речовини розчинені у воді та інших рідинах, а на нюховий аналізатор – газоподібні речовини, а також тверді частинки, розпилені в повітрі. Ці сенсорні системи еволюційно найдревніші, але ще мало вивчені. Смакові рецептори (СР) є екстерорецептивними, контактними, хеморецептивними, вторинно-

З діяльністю слухової сенсорної системи пов’язано багато умовних і безумовних рефлексів, а також мова. Встановлено, що 6-місячний плід чує звуки, про це свідчать, наприклад, зміна частоти серцевих скорочень і виникнення рухових реакцій при звуковій стимуляції. Гіпоксичний стан плоду знижує цю реакцію.  1. Загальна організація сенсорних систем та їх властивості. 2. Зорова сенсорна система, вікові особливості. Порушення зору, їх аналіз і причини виникнення. 3. Вікові особливості розвитку слухової системи.

Вступ сенсорні системи організму людини розділ 1. фізіологія зорового аналізатора. 1.1. Фоторецептивна система людини і її значення. 1.2. Периферичний відділ зорової сенсорної системи 1.3. Механізм фоторецепції Лабораторна робота № 1. Сприйняття простору. Визначення гостроти зору та спостереження «сліпої плями».  Ахроматичне поле зору більше ніж хроматичне, так як воно обумовлене діяльністю паличок, розташованих переважно на периферії сітківки. Таблиця 1. Залежність типу рецепторів та довжини хвилі, яку вони сприймають. Тип колбочок.

Око – унікальний і дуже складний витвір природи. У людини бінокулярний, тобто стереоскопічний зір. Складається око із периферичного відділу – органу зору, провідникового відділу – зорового нерву та центрального відділу – зорового центру кори кінцевого мозку. Форма очного яблука має кулясту форму, що дає йому змогу рухатися в певних межах очної ямки черепа.

Зорова сенсорна система має три частини: 1) периферичну, яка складається з власне рецепторного апарату (палички і колбочки сітківки ока); 2) провідникову, що складається з чутливого зорового нерва, зорового тракту, що міститься в головному мозку, таламусу; 3) центральну, яка знаходиться у потиличних ділянках кори головного мозку. Функцією зорового аналізатора є зір — здатність сприймати світло, колір, величину, взаємне розташування та відстань між предметами за допомогою органа зору ока. Око міститься в заглибині черепа очній ямці- Розрізняють допоміжний апарат окаі власне очне яблуко.

Зорова сенсорна система. До периферичної частини зорового аналізатора належать очне яблуко та допоміжний апарат ока, розташовані в ділянці очниці черепа. Око є парним органом, має кулясту форму з більш опуклою передньою частиною. Будова очного яблука. Будова зорового аналізатора. Відділ органа. Будова. Функція. Зовнішня оболонка.

Дослідження зорової діяльності людини. Зорова діяльність спостерігача при виявленні порогового сигналу. Л. В. Бороздіна. Довгий час за традицією, що склалася в психології, поріг відчуття служив показником граничних можливостей сенсорної системи. Однак вже на початку розвитку психофізики було помічено, що значення порогів визначаються не тільки станом і властивостями сенсорної системи, але і дією так званих несенсорных чинників, до яких відносили увагу, інтерес, розуміння інструкції, ступінь тренованості спостерігача і т. п. (Jastrow, 1888; Cattell, 1893).

За допомогою зорової сенсорної системи людина отримує більше 90 % інформації про навколишнє середовище. Це в ЗО разів більше за інформацію, що сприймається слухом. У людини, порівняно з іншими тваринами, зорова система досконаліша.  ДІЯЛЬНІСТЬ Навчаємося пізнавати Лабораторне дослідження. ВИЯВЛЕННЯ СЛІПОЇ ПЛЯМИ НА СІТКІВЦІ ОКА Мета: розвивати дослідницькі вміння та вміння пояснювати результати дослідження. Обладнання: картка для демонстрації сліпої плями на сітківці ока, щільний папір.  7. Яке значення зорової сенсорної системи для людини? 8. Як функції ока взаємопов’язані з його будовою? 9. Як відбувається захист ока?

Будова та функції зорового аналізатору. Зорова сенсорна система як і інші сенсорні системи, складається з трьох відділів: периферичного (око, а саме його рецепторний апарат – палички і колбочки сітківки); провідникового (чутливий зоровий нерв, зоровий тракт, що міститься в головному мозку, таламус) і центрального (потиличні ділянки кори великих півкуль головного мозку) (рис. 18). Рис. 18. Схема будови зорової сенсорної системи: 1 - периферичний відділ; 2 – провідниковий відділ; 3 – центральний відділ. Око людини розташовано в заглибині черепа – очній ямці та складається з очного яблука і допом

Зорова система складається з периферичного відділу (органу зору — ока), провідникового відділу (зорового нерва) і центрального відділу (основу становить зоровий центр кори головного мозку. Орган зору людини — око — це унікальний і дуже складний витвір природи. У людини два ока, і тому зір бінокулярний, або стереоскопічний.  Під час писання, малювання, креслення джерело світла розташовують ліворуч. Важливо, щоб було верхнє освітлення. При тривалому зоровому напружені через кожну годину необхідно робити 10-хвилинні перерви. Слід берегти очі від травм, пилу, інфекції. Порушення зору, пов'язане з нерівномірним заломленням світла рогівкою чи кришталиком, називають астигматизмом.

Структурно - функціональна організація зорової нервової системи.  тема: "Фізіологія вищої нервової діяльності". ВНД - це сукупність безумовних і умовних рефлексів і вищих психічних функцій, які забезпечують адекватну поведінку у змінюються природних і соціальних умовах.Вперше пропозицію про рефлекторному характер діяльності ЦНС висловив Сєченов, а підтвердив Павлов (на дослідах на собаках). Він розробив метод об'єктивної оцінки функцій вищих відділів мозку - «метод умовних рефлексів».Павлов розділив всі рефлекси на: умовні та безумовні.