гра як основний вид діяльності дошкільника

гра як основний вид діяльності дошкільника

У статті розкривається організація ігрової діяльності дошкільників як методична проблема. Основне розуміння дидактичної гри – це інтегрована система впливів, направлена на формування у дитини потреби у знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, а також на формування досконаліших пізнавальних умінь та навичок. Annotation.  Гра – вид креативної діяльності людини, у процесі якої в уявній формі відтворюються способи дій з предметами, стосунки між людьми, норми соціального життя та культурні надбання людства, які характеризують історично досягнутий рівень розвитку суспільства. Поняття „гра” розглядається як родове щодо термінологічного словосполучення „ігрова діяльність”.

Гра як основний вид діяльності дітей дошкільного віку, розвиває психічні, фізичні сили малюка (увагу, мислення, уяву, пам'ять, організованість, спритність тощо), сприяючи освоєнню ним навколишнього світу і людських взаємин, пробуджує, задіює його творчий потенціал. На підставі того, якими іграшками грається і в які ігри грає дитина, можна зробити певні висновки про її задатки, нахили, окреслити програму їх розвитку в найближчій і віддаленій перспективі [10].  ·дослідити значення іграшки для організації ігрової діяльності дошкільників; ·вияснити значення гри у корекційній роботі з дітьми; ·розглянути особливості організації ігрової діяльності в умовах дитячого навчального закладу

Гра - вид діяльності, який полягає у відтворенні дітьми дій дорослих і відносин між ними, спрямований на пізнання навколишньої діяльності [17]. У процесі гри у дитини з'являється потреба активно впливати на речі, предмети, що її оточують. Вона розвиває та формує інтелектуальні, емоційні, вольові якості особистості.  Дошкільнику вже недостатньо уваги дорослого і спільної діяльності з ним, оскільки завдяки мовному розвитку його можливості спілкування розширилися. Він уже здатний спілкуватися не тільки про предмети, які сприймає безпосередньо, а й предмети, відсутні у конкретній ситуації взаємодії. Зміст спілкування стає позаситуативним, виходить за межі сприйнятої ситуації.

Дошкільники звичайно люблять гратись в сюжетні та несюжетні рухливі ігри. Плануючи погратись з дошкільниками рухливу гру, Марія Василівна ставить перед собою конкретну мету: які саме навички та якості необхідно розвинути або закріпити: в одній грі переважає біг, в іншій метання, одна потребує витримки, інша – спритності. Досвід роботи вихователя показує, що діти люблять рухливі ігри й охоче грають у них, однак не завжди збираються швидко й організовано.  Провідний вид діяльності дітей дошкільного віку – гра,у процесі якої розвиваються духовні й фізичні сили дитини,її емоційна та пізнавальна сфери. Крім того ,гра – це своєрідний властивий дошкільному вікові засіб засвоєння колективного досвіду.

Саме в грі відбувається перехід від мотивів, що мають форму до свідомих афективно пофарбованих безпосередніх бажань, до мотивів, що мають форму узагальнених намірів, що стоять на грані свідомості. Звичайно й інші види діяльності ллють воду на млин на формування нових потреб, але не в якій іншій діяльності немає такого емоційно наповненого входження в життя дорослих, такого діючого виділення суспільних функцій і змісту людської діяльності, як у грі. Таке перше й основне значення рольової гри для розвитку дитини». [23; 277].  У різноманітних видах своєї діяльності людина вступає в численні й різноманітні відносини з іншими людьми.

Гра — провідна діяльність дитинства. Найважливіша ознака дитячої гри — цілковита захопленість, дитина повністю поринає у гру. Трапляється, що вона забуває про все — їжу, сон, оточуючих, реальне життя.  Гра старшого дошкільника відзначається своєрідним переходом до нової якості гри. Дитина вчиться гратися не тільки поруч або в компанії дітей, але й, що є найголовнішим,— разом із ними. Йдеться в буквальному розумінні про зіграність.

Гра, - це діяльність, яка від повсякденних буденних дій. Людство знову і знову створює свій придуманий світ, нове буття, що існує поруч із світом натуральним, світом природи. Узы, пов'язуваних гру та красу дуже тісні й різноманітніші. Будь-яка гра, це, передусім вільна, вільна діяльність.  У грі як і прийдешньої діяльності дошкільника здійснюються ті вчинки, до яких він в змозі у реальному поведінці лише через час. Здійснюючи вчинок, навіть коли цей вчинок програє, не знає нового переживання, що з виконанням емоційного пориву, що відразу реалізували діє цього поступка.[п.4 з. 307].  Для дошкільнят основна лінія розвитку лежать у формуванні непредметных дій, а гра виникає, як завислий процес.

Гра – головний вид діяльності дошкільника. Більшу частину свого часу діти цього віку проводять в іграх. За роки дошкільного дитинства, від трьох до шести – семи років, дитячі ігри проходять досить значний шлях розвитку : від предметно-маніпулятивних і символічних до сюжетно-рольових ігр з правилами.  У виховному процесі іграшка має бути представлена у всій багатоманітності, а її використання слід пов'язувати з віком дітей, завданнями виховної роботи, індивідуальними особливостями дошкільників. Ігрова терапія – це добре продуманий і підтверджений дослідами підхід, який допомагає дітям справлятися зі своїми проблемами.

Всі ми чудово знаємо, що гра – це основний вид діяльності дітей дошкільного віку, метод дитини в пізнанні світу. Під годину гри дитина вчиться спілкуватися із однолітками, підкорятися правилам, поступатися, доводити своє право у виборі гри. Причини, котрі спонукають дитину грати, – це, перш на цікавість й потреба активно діяти. І одна із основних завдань педагога – постійно підгримувати й розвивати ці спонуки. У що грати – це запитання має ще більше, ніж де й із кім.  Велике значення в роботі із дітьми відводиться іграм з словом гра – основна форма діяльності дошкільника. Ігри можна включати у фронтальні й підгрупові заняття, успішно використовувати в індивідуальній роботі із дітьми при автоматизації звуків.

Найхарактернішим видом ігрової діяльності дошкільника є сюжетно-рольова гра, яка виникає на межі раннього і дошкільного віку і досягає свого розквіту в середині дошкільного дитинства. Сюжетно-рольова гра– відтворення дітьми дій дорослих і стосунків між ними. Це – образна гра за певним задумом дітей, який розкривається через відповідні події (сюжет) і розігрування дітьми.

§ Гра є видом непродуктивної діяльності, мотив якої полягає не в її результатах, а в самому процесі. Структура гри як процесу: § Ролі, взяті на себе тими, хто грає. Ігрові дії як спосіб реалізації. цих ролей. § Ігрове вживання предметів, заміщення реальних речей (замісники) ігровими — умовними. § Реальні відносини між тими, хто грає.  Висновок: виходячи із зазначених особливостей ігрової діяльності, гра стоїть відокремлено від усіх інших видів людської діяльності. Структура гри як діяльності: ·Мотивація, яка забезпечується добровільною участю в ігровій діяльності, можливістю вибору, змагальністю, задоволенням потреб і самореалізацією. · Цілепокладання. · Планування.

Гра - найбільш доступний дитині вид діяльності, своєрідний спосіб переробки отриманих вражень. Вона відповідає наочно-образному характеру мислення, емоційності. Наслідуючи в грі працю дорослих, їхню поведінку, діти ніколи не залишаються байдужими. Враження від життя пробуджують у них різноманітні відчуття, мрії. У грі виявляється переживання дитини, її ставлення до життя. У засвоєнні правил і дій гри формується навчальна діяльність дитини-дошкільника. В ігровій діяльності починає формуватись особистість. У грі дитина входить в життя дорослих, засвоює морально-етичні норми відносин в колективі,

Гра - вид діяльності, який полягає у відтворенні дітьми дій дорослих і відносин між ними, спрямований на пізнання навколишньої діяльності. У процесі гри у дитини з'являється потреба активно впливати на речі, предмети, що її оточують. Вона розвиває та формує інтелектуальні, емоційні, вольові якості особистості. Дошкільний вік характеризується новою соціальною ситуацією розвитку, коли значно розширюються сфера взаємодії та коло спілкування дитини. Спілкування з дорослим значно ускладнюється, набуває нових форм і змісту. Дошкільнику вже недостатньо уваги дорослого і спільної діяльності з ним

Особливим видом ігрової діяльності є дидактична гра. Вона створюється дорослим спеціально у навчальних цілях, коли навчання протікає на основі ігрової та дидактичної задачі. У дидактичній грі дитина не тільки отримує нові знання, але також узагальнює й закріплює їх. У дошкільнят розвиваються пізнавальні процеси і здібності, вони засвоюють суспільно вироблені засоби і способи розумової діяльності.  Своєрідність дидактичної гри як раз і визначається раціональним поєднанням двох завдань: дидактичній і ігровий. Якщо переважає навчальна задача, то гра перетворюється на вправу, а якщо ігрова, то діяльність втрачає своє навчальне значення.

Рольова гра є провідним видом діяльності дошкільників, а не просто їх улюбленим заняттям. В ігровій діяльності найінтенсивніше формуються психічні якості й особистісні риси дитини, тобто основні новоутворення, які готують перехід дошкільника до наступного вікового етапу - молодшого шкільного. Ігрова діяльність впливає на формування довільних психічних процесів: у грі починають розвиватися довільні увага і пам'ять.

Всі ми чудово знаємо, що гра – це основний вид діяльності дітей дошкільного віку, метод дитини в пізнанні миру. Під час гри дитина вчиться спілкуватися з однолітками, підкорятися правилам, поступатися, доводити своє право у виборі гри. Причини, які спонукають дитину грати, – це, перш за все цікавість і потреба активно діяти. І одна з основних задач педагога – постійно підтримувати і розвивати ці спонуки. В що грати – це питання має ще більше значення, ніж де і з ким.  Велике значення в роботі з дітьми відводиться іграм із словом гра – основна форма діяльності дошкільника. Ігри можна включати у фронтальні і підгрупові заняття, успішно використовувати в індивідуальній роботі з дітьми при автоматизації звуків.