головні течії в політично-суспільному русі

головні течії в політично-суспільному русі

Поняття сутність основні види політичних течій. Виникнення та загальна характеристика таких основних політичних течій як консерватизм неоконсерватизм лібералізм неолібералізм.  Традиційні течії мають багато різновидів. Визначимо основні з них, однак зауважимо, що в посткомуністичній Україні консерватизм, лібералізм, соціал-демократія та інші течії у своїх класичних формах ще не склалися. Це пояснюється тим, що протягом тривалого часу традиції політичного плюралізму були відсутні. Одноманітна тоталітарна спрямованість комуністичної ідеології звела майже нанівець і систему цінностей, характерних для інших ідеологій.

Головним активізуючим фактором, що стимулював значне пожвавлення суспільно-політичних процесів у другій половині ХІХ ст., особливо українського національного руху, стало польсько-австрійське порозуміння, внаслідок якого польська політична еліта забезпечила собі домінуюче становище у внутрішньокрайовій політиці. 2. Русофільство (москвофільство). Здобуття польським рухом домінуючих позицій у Галичині привело до політичного розмежування в українському русі. Його провідники відчули себе зрадженими австрійським урядом, який залишив їх без підтримки супроти сильнішого опонента.

Суспільно-політичний рух. Прогресуючий розклад феодально-кріпосницької системи, формування в її надрах нового, капіталістичного укладу, антикріпосницька боротьба селянства, вплив повстання декабристів, поширення прогресивних ідей і революції в Західній Європі, жорстока миколаївська реакція, за допомогою якої царизм намагався зберегти непорушним самодержавний кріпосницький режим у Росії, -- все це зумовлювало в 40-х і 50-х роках XIX ст. посилення суспільно-політичного, визвольного руху.  Головним питанням усього суспільного руху у той час була ліквідація кріпосного права й необмеженого самодержавства, що гальмували розвиток країни.  Одночасно з цим у суспільному русі того часу, поряд із радикальною

2. Український національний рух в другій половині XIX ст. 3. Політизація українського національного руху на початку ХХ ст. Створення українських політичних партій. Висновки.  Остання все більше перетворювалася в гальмо суспільного розвитку, що приводило до зростання революційного руху та політизації громадського розвитку, в тому числі і українського руху. Українофільство втратило свою національно-мобілізуючу функцію, вже в 90-х роках ХІХ ст. воно виглядало як відвертий анахронізм, який в молоді викликав лише різку критику, бо життя стрімко оновлювалося.

Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 9 клас>> Всесвітня історія: Суспільно-політичні течії і рухи. Повстання декабристів у Росії. О. Герцен. Слов'янофіли і західники. 1. Формування декабристського руху в Росії, його програмні документи. На початку XIX ст. в Російській імперії, яка була однією з найвідсталіших монархій Європи, пожвавилося суспільно-політичне життя. Перемогу над Наполеоном правлячі кола країни використали для зміцнення самодержавно-кріпосницького ладу.

Суспільно – політичні течії та рухи ©Тарасов В.В. вчитель історії Серпневської ЗОШ І-ІІІ ступенів 2010 9 клас. Всесвітня історія. Слайд 2.  Причини зародження декабристського руху Відмова Олександра І від проведення реформ в середині країни та захист основ абсолютної монархії та феодального ладу; Зростання національної свідомості у зв»язку з патріотичним піднесенням під час Вітчизняної війни 1812 року; Знайомство з життям європейських країн та порівняння з дійсністю самодержавно – кріпосницькою Росією.

Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 9 клас>> Всесвітня історія: Суспільно-політичні течії і рухи. Повстання декабристів у Росії. О. Герцен. Слов'янофіли і західники. 1. Формування декабристського руху в Росії, його програмні документи. На початку XIX ст. в Російській імперії, яка була однією з найвідсталіших монархій Європи, пожвавилося суспільно-політичне життя. Перемогу над Наполеоном правлячі кола країни використали для зміцнення самодержавно-кріпосницького ладу.

Суспільно – політичні течії та рухи ©Тарасов В.В. вчитель історії Серпневської ЗОШ І-ІІІ ступенів 2010 9 клас. Всесвітня історія. Слайд 2.  Причини зародження декабристського руху Відмова Олександра І від проведення реформ в середині країни та захист основ абсолютної монархії та феодального ладу; Зростання національної свідомості у зв»язку з патріотичним піднесенням під час Вітчизняної війни 1812 року; Знайомство з життям європейських країн та порівняння з дійсністю самодержавно – кріпосницькою Росією.

Головна. Агропромисловість.  У ліберальному русі почався процес перегрупування сил, який можна розглядати як підготовчий етап в створенні буржуазних політичних партій.  У революційно-демократичному русі другої половини XIX ст. виділилися три етапи, що відображали еволюція ідейного змісту і організаційних форм руху: 1860-ті роки - формування революційно-демократичної ідеології на основі теорії общинного селянського соціалізму і створення таємних різночинної гуртків; 1870-ті роки - створення народовольческую доктрини, оформлення революційного "дієвого" народництва, широкий розмах пропагандистської та терористичної діяльності народницьких організацій; 1880-1890-ті роки - політичний і організаційний.

Модернізаційні реформи в Росії стимулювали піднесення суспільного руху. Вони певною мірою демократизували суспільство, залучили до громадянського життя багатомільйонне селянство, розширили рамки й урізноманітнили форми суспільної активності. Проте їх непослідовність, обмеженість, незавершеність посилювали соціальне напруження. Хвиля контрреформ, що прокотилася імперією у 80— 90-ті роки, значно ускладнила ситуацію.  Найвпливовішими політичними силами в Україні в другій половині XIX ст. були загальноросійські політичні течії народників, соціал-демократів, лібералів та український національний рух.

Суспільно-політичні течії та рухи — презентація з всесвітньої історії на порталі GDZ4YOU — з нами вчитись дійсно легко, відчуй це!  План Суспільно – політичні течії та рухи в Росії. Політичні репресії. О.Герцен.  Ідейні напрямки в суспільному русі росії Консерватизм Радикалізм Лібнралізм С.Уваров Теорія офіційної народності Принципи: Самодержавство, православ»я , Народність. Ідея єдності царя і народу. О.Герцен В.Бєлінський Слов»янофіли західники Шляхи подальшого розвитку Росії – свій особливий шлях або шляхом розвитку європейських країн.

1. Розгортання руху Опору та його течії в Україні. Антифашистський рух Опору став складовою частиною загальної боротьби з окупантами. В Україні він був представлений трьома політичними течіями: – керованим радянською владою партизанським і підпільним рухом; – військовими формуваннями бульбівців, бандерівців і мельниківців. об'єднаними з часом в ОУН-УПА  Політично-військова стратегія ОУН і УПА передбачала реалізацію наступних головних завдань: 1. Організація військових відділів ОУН на теренах Волині і Полісся, а потім у Східній Галичині; 2. Опанування якнайбільших теренів Волині, усунення з них німецької адміністрації

Мета: встановлювати хронологічну послідовність подій; характеризувати економічне та політичне становище Росії після Віденського конгресу; називати причини, мету та значення суспільних рухів першої половини ХІХ ст.; аналізувати й порівнювати програмові вимоги суспільно – політичних течій; висловлювати власне судження щодо впливу ідей декабристів на майбутнє Росії; давати характеристику визначним особистостям періоду.  Очікувані результати Після цього уроку учні зможуть: • встановлювати хронологічну послідовність подій; • характеризувати економічне та політичне становище Росії після Віденського конгресу; • показувати територію Росії та держави, які з нею межували; • називати центри декабристського руху; • аналізувати

Зародження політичної течії в українському національному русі. В означений період поряд з культурництвом в українському національному русі зародилася політична течія. Щоправда, можна вести мову скоріше про політичну тенденцію, яка мала й перерви поступовості. Одним із найперших її виявів цього періоду стала Берлінська місія В. В. Капніста квітня 1791 р., яка стала свідченням виникнення радикальних, самостійницьких ідей в середовищі автономістів. Василь Капніст належав до українських патріотів, прагнув відновити й оживити давнішній добробут і багатство Малоросії. Він автор «Оди на рабство», в я

Лібералізація суспільного життя сприяла пожвавленню національного руху. Повернувшись наприкінці 50-х років ХІХ ст. із заслання, колишні члени Кирило-Мефодіївського товариства в 1859 р. створюють у Петербурзі першу українську Громаду – культурно-освітню організацію, яка мала на меті сприяти розвитку народної освіти, формуванню національної свідомості.  Громадівський рух набув значного поширення вже у 1861 р., а наступного року почалися репресії проти громадівців, яких звинувачували в сепаратизмі. Навіть поміркована культурницька діяльність українофілів цього періоду сприймалася самодержавством як загроза.